Індексація заробітних плат є однією з мінімальних державних гарантій в оплаті праці, яка в ідеалі покликана «компенсувати» працівникам інфляцію. Закон України «Про індексацію грошових доходів» діє з 1991 року, рівно з того року інфляційні процеси в нашій державі не припиняються. Конкретно для працівника підняття заробітної плати за рахунок індексації, як правило, не відчутне, бо це незначні суми. Але безвідповідальне ставлення роботодавця до даного аспекту заробітної плати може призвести до значних фінансових штрафів, а також і до кримінальної відповідальності. Розглянемо найпоширеніші небезпечні міфи щодо індексації заробітних плат.

Міф 1. Індексація обов’язкова лише для працівників, які отримують мінімальну заробітну плату.

Індексація заробітних плат є обов’язковою для всіх працівників, однак базою її нарахуванням є розмір мінімальної заробітної плати. Індексувати заробітну плату зобов’язані всі роботодавці, незалежно від того, чи це велика корпорація, чи ФОП з одним найманим працівником.

Міф 2. Відповідальність для роботодавця настає тоді, коли взагалі не проведено індексацію заробітних плат.

 Згідно ст. 41 КУпАП, ст. 95 абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України відповідальність для роботодавця передбачена за порушення індексації заробітних плат, тобто в тому числі і за некоректне її проведення.

Міф 3. Штрафи за порушення індексації заробітних плат незначні.

Згідно абз. 4 ч.2 ст. 265 КЗпП України недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці передбачає відповідальність у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (41 730 грн. в 2019 році), за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Наприклад, не сплативши належних за індексацією 30 гривень 30 працівникам (всього 900 гривень) роботодавець наражає себе на небезпеку сплатити державі більше 1 200 000 гривень, що в не звільняє його сплачувати заробітні плати в подальшому враховуючи індексації. Втім, навіть для ФОП з одним найманим працівником 41 730 гривень в українських реаліях є значною сумою.

Міф 4. Відповідальність за порушення індексації заробітних плат настає лише за 1 попередній рік.

Наприклад, якщо індексацію за 2016 – 2018 роки було нараховано у квітні 2019 року, а компенсацію втрати частини зарплати у зв’язку з її несвоєчасною виплатою – ні, то ймовірно, що під час перевірки інспектор із праці виявить таке порушення. Тоді він видає припис про усунення такого порушення та встановлює строки для його усунення. Фінансова відповідальність (ст. 265 КЗпП України) запроваджена з 01.01.2015 року, тому фінансові штрафи застосовують лише до порушень, виявлених після цієї дати, або до правопорушень, які були вчинені раніше й тривають після 01.01.2015 року.

Міф 5. Звільнені працівники не зможуть компенсувати порушення індексації заробітної плати, які мали місце в минулому у зв’язку зі спливом строків давності.

Рішенням Конституційного Суду України від 15.10.2013 р. № 9-рп/2013У встановлено, що індексація заробітної плати є складовою заробітної плати. Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. При зверненні працівника до суду не має значення, нараховані зазначені виплати працівнику чи ні та чи звільнився працівник, оскільки індексація зарплати є виплатою за відпрацьований час. Важливо, що при позитивному для працівника рішенні на роботодавця скоріш за все будуть покладені також судові витрати, витрати на правову допомогу, проведення можливих судово-економічних експертиз, а іноді і відшкодування моральної шкоди.

Міф 6. За порушення індексації заробітних плат настає лише фінансова відповідальність.

За ненарахування індексації зарплати передбачена також і адміністративна відповідальність за ст. 41 КУпАП. Органи Держпраці складають протоколи про таке правопорушення (ст. 255 КУпАП), а розглядає такі справи виключно суд (ст. 221-1 КУпАП).

Штраф за такі порушення становить: від 30 до 100 НМДГ (від 510 до 1 700 грн.); від 100 до 300 НМДГ (від 1 700 до 5 100 грн.) – якщо вищезгадані порушення скоєні цією ж особою повторно протягом року після притягнення до адміністративної відповідальності або стосовно неповнолітнього працівника, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінюють, що виховують дитину до 14 років або дитину-інваліда (ч. 2 ст. 41 КУпАП).

Стаття 175 КК України передбачає кримінальну відповідальність за безпідставну невиплату заробітної плати (в тому числі її частини). Згідно ч. 3 цієї статті особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати.

Судова практика в даній категорії спорів спирається в першу чергу на документальне підтвердження і цифри, а не причини, чому роботодавець не здійснив індексацію заробітної плати. Найпотужніший юридичний супровід може бути практично безсилим, якщо попередньо провалена бухгалтерська робота СПД, який використовує найману працю.